Як активісти проти видобутку сланцевого газу принесли війну на Лиманщину (ВІДЕО)

На минулому тижні стало відомо, що Конгрес США зажадав розслідування – чи не фінансує Росія кампанії екологів проти технології гідророзривів для видобутку сланцевого газу? Натомість на прикладі Лиманщини та сусіднього Слов’янського району можна наочно прослідкувати методи роботи російських спецслужб, спрямовані на розгойдування ситуації в 2013-2014 рр. напередодні військового вторгнення.

Нагадаємо, що навесні 2013 р. в Донецькій області вперше відбулося декілька протестних мітингів проти планів компанії «Шелл-Україна» з видобутку газу на території Юзівського родовища. Прикметно, що британсько-нідерландська корпорація не планувала видобувати саме сланцевий газ, бо глибина покладів природніх ресурсів була набагато більшою за сланцеві пласти, а також гарантувала високі екологічні стандарти й подальшу рекультивацію місць видобування.

З метою не дозволити нашій країні отримати енергетичну незалежність та захистити фінансові інтереси «Газпрому» Російська Федерація вдалася до масштабної кампанії з дезінформації та дестабілізації ситуації в районах Донецької області з покладами газу. Пріоритетними групами були визначені молоді батьки (веб-форум «Кроха»), пенсіонери (прихильники нині забороненої Комуністичної партії) та проросійсько орієнтовані українці («Український вибір» Медведчука й інші проросійські рухи). Для екологічного ж забарвлення були створені фейкові екологічні організації на кшталт «Зеленої стрічки», члени якої носили зелені стрічки за прикладом забороненої нині «георгіївської стрічки».

Окрім публічної кампанії в ЗМІ та організації протестних акцій таємно діяли також спецслужби Російської Федерації – головам та депутатам населених пунктів Донецької області з покладами газу пропонувалися багатотисячні доларові хабарі за невиділення земельних ділянок для господарчої діяльності «Шелл-Україна». Схожі епізоди наразі і розслідує уряд США – є докази, що Кремль фінансує “зелені” кампанії проти технології гідророзривів, яка допомогла США обігнати Росію за видобутком газу.

В контексті американського розслідування варто згадати, хто боровся проти видобутку сланцевого газу на Лиманщині, адже ці мітинги стали своєрідною підготовкою до появи проросійських бойовиків на нашій землі.

Перший масштабний мітинг проти сланцевого газу відбувся в Лимані 7 квітня 2013 р. Тоді серед виступаючих переважали «гастролери», насамперед зі Слов’янську.

Серед присутніх на сцені можна виокремити Анатолія Хмельового – колишнього депутата ВР від Комуністичної партії, відвертого сепаратиста який наразі переховується у Донецьку, але досі отримує українську пенсію, а також Анатолія Легкоступа – керівника тієї самої «Зеленої стрічки», який сприяв захопленню Гіркиним Слов’янську, і потім також втік на окуповану територію.

Одночасно на сторінках видань Лиманщини розповсюджувалась інформація  про нібито катастрофічні екологічні наслідки, та публікувалися листи «стурбованих читачів».

А ось – інший мітинг, вже у лютому 2014 р., під час зборів територіальної громаді у населеному пункті Ярова.

На 7-й хвилині відео виступає тодішній мер Лиману Леонід Перебийніс і відверто заявляє, що перший піде з дубиною в руках якщо на “його” землі будуть розпочаті розвідувальні роботи. Тези ті самі – під приводом екологічної турботи не допустити видобуток газу в районі, свідомо маніпулюючи інформацією про плани компанії «Шелл» (для збереження своєї репутації ця міжнародна компанія має дотримуватися жорстких правил щодо порушення природоохоронного законодавства).

Цікаво, що пов’язує між собою цих людей? Турбота за навколишнє середовище та рідну землю? Як з’ясувалося – вони лише відпрацьовували замовлення своїх кураторів з РФ, вводячи в оману простих людей. Невипадково, першими захопленими в Україні містами були Слов’янськ та  Лиман, де провідну роль серед бойовиків відігравали саме активісти мітингів проти сланцевого газу.

Цікаво, що не всі герої тих подій переховуються на окупованих територіях чи в Росії – деякі  з них чудово почуваються в України та чекають чи то «Новоросії», чи «Малоросії», а можливо навіть і прямого військового вторгнення Кремля.

Микола Мельник

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *